2016. 10. 03. — м. Нововолинськ.

Якби не чуже дзеркало і "бородавка" на передньому крилі у вигляді повторювача поворотів, то взагалі ґуд.

Місто Нововолинськ, скільки себе пам'ятаю — шахтарське місто. Зараз ситуція з шахтами вкрай критична та й років 10 назад була не ліпшою…
Я внук і син шахтаря, тому для мене це свято є дуже особистим. По можливості я завжди стараюся бути в цей день у рідному місті та
відмічати його разом з батьками, раніше ще й з дідом. Традиційно День шахтаря відзначають в останню неділю серпня.

Цього року я потрапив на святкування дня міста, його святкуюють перед Днем шахтаря. Але у місто вибрався лише на День шахтаря.
Сказати, що люду було багато — нічого не сказати. Місто кішило.



Я вже був думав, що святкування пройде стандартно: прогулянка містом, атракціони для дитини і святкування в парку. Мені пощастило, поруч з нашим столиком
в «клітці» я побачив хмари кольоровиго пилу, пояснювати мені що це вже не потрібно було і я недовго роздумуючи помчав туди.




(  ловіть багато яскравих та кольорових емоцій  )

Нарешті випросив відсканувати 2 безцінних кадри із дитинства знятих на Polaroid. Тішуся, як дитина :)

(  бонус+ «Футболісти»  )

Це вже не вперше ми удвох з товаришем вирішили перевірити свої ніженьки та легені на профпридатність.
Першого разу ми бігали за цим маршрутом втрьох, з кожним роком ряди рідіють і козаки переводяться.
Хотіли зібрати більшу команду, але кожен придумав якусь свою гнилу відмазу, аби не бігти. Ну і хай :)

Маршрут друканули, а то ж вже давно в цих краях були, правда особливо він не змінився:
Нововолинськ — Хренів — Октавин — дачний масив «Сонячний» — Горичів — Зимно Шистів.



(  Ґоу з нами!  )