записи Галицько-Волинського парубка

Ось такі ми з Данькою сьогодні малюночки позитивні та кольорові зустріли на нашій 100 метрівці. Гарний був день. Багато сонця та усмішок.

Якось так років 10, а може й більше, назад, в цей день усі мої друзі вибирали букети для мам і сестер, так як усі ще були не жонаті. Маму я свою вчасно вітав і подарунки купував не в останній момент. Тому я був за компанію і купувати квіти мені не було кому.

Але згадав про одну знайому, до якої була певна симпатія. Просто захотілося зробити приємне людині. Почав вибирати серед розмаїття квітів.
Троянди для мене були завжди кічем, навіть не знаю чому. Одна продавчиня торгувала червоними тюльпанами. Я купив великий оберемок тих тюльпанів і завалив з ними до неї прямо на роботу. Працювала вона на той момент офіціантом в одному генделику. Вони якраз святкували колективом. Звісно, вона була здивована. Після того наші зустрічі стали частішими і в подальшому вона стала моєю дружиною та матір'ю мого синочка.

З тих часів червоні тюльпани — це традиція, сьогодні не було виключення.


Скетч ще зі студентських часів. Одні з подарованих тюльпанів.

У всіх вона було перша юнацька, дитяча закоханість, то як її (його) звали?
В мене це була конопата дівчинка Таня Романюк. Це десь 2 клас був. Скільки я побився за неї з одним однокласником. Навіть якось крадькома її поцілував. Таке не забувається.

Мабуть просто треба навчитись його помічати.