записи Галицько-Волинського парубка

19 липня мені випала можливість потрапити на урочистості з нагоди річниці битви під Бродами та вшанування героїв Дивізії «Галичина».
Я давно хотів познайомитися з нашими справжніми та ще живими героями, потиснути їхню мужню руку і просто послухати розповіді про їхні життєві долі.
Адже вік у дивізійників уже далеко не юний і з кожним роком, та що роком, з кожним місяцем вони ідуть від нас…




Вшанування пам’яті героїв Першої Української Дивізії УНА «Галичина» почалося у селі Ясенів Бродівського району на горі Жбир:



Краєвиди з гори відкриваються неймовірні, тут є оглядовий майданчик, який мені нагадав Високий замок, що у Львові. Звідси розкривається не лише краса місцевості, а й панорама однієї із наймасштабніших операцій радянської армії, яка отримала назву «Бродівський котел»:



Шлях з села до гори йде через поля і тому коли проїжджає авто чи ще який транспорт, то піднімається велика курява, через що не позаздриш пішим:






На горі з 2008 року стоїть ось такий пам'ятник. На початку 90-их років цей обеліск мав трішки інший вигляд (бачив на старих фото, попередній варіант був симпатичнішим),
тоді він був встановлений за ініціативи Львівського студентського братства:



Простояв пам'ятник тоді лише місяць. Вночі 18 червня 1991 року він був підірваний. Уламки розлетілися по усій окрузі. Ось цей шматок лишився, як згадка про той час:









Приємно було бачити на вшануванні не лише людей старшого віку:


















Були і колишні вояки УПА, адже після «Бродівського котла» багато дивізійників вступили до лав повстанської армії:






Можна було продегустувати та придбати мід місцевого виробництва:



Коли я побачив цього пана (тоді я ще не був знайомий з Романом Ковальчуком) в капелюсі то трішки здивувався, але коли я ввечері приїхав додому, то зрозумів,
що такий капелюх не був би зайвим і моїй згорілій на сонці лисині:






В пошуках друзів та побратимів:



Ще однією моєю радістю було придбати дві авторські книги у дивізійника Івана Мамчура «Королівське село Рокитне» та «Нас доля світами водила»:









Від спеки був лише один прихисток, ось ця дерев'яна споруда і тінь від зелених насаджень навколо неї:





















Сонце в цей день смажило сильно, на наступний рік організаторам було б добре облаштувати який захист для дивізійників:






Чесно кажучи, я думав, що людей буде значно більше. Я ще дивувався, що на 70 річницю Колківської республіки було мало людей:



























Дивізійники ділилися власними спогадами:



Дітям та підліткам було цікаво розглядати та фотографувати форму дивізійника, ось куди потрібно привозити своїх дітлахів для поглибленого вивчення історії своєї нації:



Пісня «Йшла Дивізія» оперного співака та автора Романа Ковальчука звучала на горі Жбир, просто божественно:






Приємно було бачити таких малючків та майбутніх мам:






Місцевий хор:



Чого у дивізійників не відібрати, так це гарне почуття гумору, нам багато чого у них варто навчитися:









Фотографів буле дуже багато:



Присутнє було лишень якесь одне місцеве телебачення, ось так ми шануємо своїх героїв:






Усім кортіло перекинутися слівцем з ветеранами:









Нарешті випала нагода зустрітися з паном Ігорем (як згодом виявилося, я навчався з його дітьми) та Василем наживо:






Єдиний прапор, який я адекватно сприймав:






Хтось боровся зі спекою чаями і насолоджувався місцевими краєвидими:









Молоді таланти налаштовувалися:



Усім було цікаво послухати живих легенд:



З нами БОГ:












Стомлених спекою і палючим сонцем людей, своїми актуальними (актуальними завжди) віршованими рядками, оживив Юрій Руф:



В бібліотеці Панасюків на одну, правильну, поетичну збірку стало більше:



Ну не міг я не зазнимкуватися з паном Шухевичем:


Дуже задоволений цією поїздкою, адже я познайомився з новими, чудовими людьми, почув чимало цікавих і сторій з вуст живих героїв. Сама присутність і позитивний настрій цих людей надихає. Маю трохи літератури для ширшого пізнання цієї віхи з історії визвольного руху в Україні.

Прикро, що люду приїхало зовсім мало.

Не забуваймо своє коріння і своїх героїв!

Слава Україні! Слава нації!